Прибинь

Село Прибинь знаходиться в мальовничому, оточеному лісами куточку Перемишлянського району Львівщини, на межі з Жидачівським районом та Івано-Франківською областю (Рогатинський район). Умовний кордон проходить по річці Свірж.
Історія
З історією села Прибинь ходить чимало легенд, які досі передаються з покоління в покоління. Наприклад, що на одному із пагорбів колись був княжий замок, а назва села пов’язана з давньоруським князем Прибиною. Чи це просто легенда чи княжа твердиня справді була невідомо. Проте на картах ще з 18 століття село Прибинь вже позначене.
Церква в Прибині збудована наприкінці 19 століття (каплиця Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, 1894 р.), як і облаштовано цвинтар поблизу. Однак навіть старожили на сьогодні не пам’ятають де була стара церква і старий цвинтар — і чому від них не залишилось навіть сліду.
Наприкінці 19 — на початку 20 століття мешканці села долучились до руху за тверезість, який тоді охопив Галичину. За словами старожилів, на ціле весілля господарю могло вистачити навіть пляшки горілки(!). В наш час таке неможливо уявити.
В роки Другої світової війни Прибинь став центром повстанського руху — лісиста місцевість сприяла тому, що поблизу села була не одна криївка УПА. В УПА було багато і мешканців Прибина, селяни всіляко допомагали повстанцям.
На сьогодні на місці деяких криївок встановлені березові хрести. А на місцевому цвинтарі поховано близько десятка повстанців — борців за волю України.
Навіть після припинення повстанської боротьби на свій страх і ризик греко-католицькі священики та мешканці села проводили Служби Божі. Які наслідки могли бути за це для селян не секрет.
Соціально-економічний стан
Якщо до Другої світової війни, за переказами старожилів, Прибинь активно розвивався, був таким-собі центром відпочинку для мешканців міст, то з приходом радянської влади село почало занепадати.
Зі створенням колгоспів у молоді було лише дві альтернативи — тяжка фізична праця за копійки в колективному господарстві або пробувати вирватись «в місто». Враховуючи відсутність на той час прямого транспортного сполучення і з обласним, і районним центром, більшість так і осіла у Львові, Перемишлянах, Рогатині, Івано-Франківську та інших містах. Такий розвиток подій спостерігався в більшості сіл того часу.
Ще одна справа радянської влади, якою завдали непоправної шкоди для місцевості — випрямлення русла річки Свірж з метою розширення території для сільськогосподарських угідь. Проте вийшло навпаки: луки, заплави було знищено, а на їх місці постали болота, які досі ніяк не використовуються. В річці зникла риба, зупинили свою роботу два млини.
З приходом незалежності українська влада свідомо чи несвідомо довершила справу радянської. Розваливши колгоспи, які давали хоч якусь роботу мешканцям, не створили жодної заміни. Тож друга хвиля міграції в міста розпочалась саме за час незалежності.
Перспектива
За останні роки є підстави сподіватись, що ситуація зміниться на краще. Автобус зі Львова приїжджає в село тричі на день. Хати, в яких ніхто не проживає постійно, стали дачами і вже не дихають пусткою.
А останніми роками серед селян ходять чутки про наміри представників бізнесу організувати тут туристичний відпочинок. Вочевидь, такі чутки не виникли на пустому місці: близькість до Львова — орієнтовно 50 км, вже згадана мальовнича природа без шуму транспорту (до автодороги Перемишляни-Рогатин — понад десяток кілометрів), відносно недорога нерухомість.
Тож мешканці і вихідці з Прибина сподіваються, що їхнє село отримає поштовх для розвитку. Адже недаремно в часи повстанської боротьби Прибинь напівжартома-напівсерйозно називали столицею України.
Як добратись?
Маршрутка Львів-Прибин відправляється з вулиці Личаківської у місті Львові, поблизу колишньої автостанції. Автобус їде через райцентр Перемишляни.
Власним транспортом найшвидшим буде шлях не через райцентр, а через місто Бібрку, села Любешку та Тучне.
Мальовнича природа, спокій та тишина, церква, яка зі своєї висоти оберігає село, не залишають байдужими тих, хто відвідав Прибинь.